У Херсоні співробітники музею писали радіодиктант під обстрілами

27 жовтня 2025 року наукові співробітники Херсонського обласного краєзнавчого музею долучилися до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Цьогорічний диктант мав назву «Треба жити!», автором тексту стала письменниця Євгенія Кузнєцова, а читала його акторка Наталія Сумська.

Радіодиктант під час війни: слова, які надихають

Цього року участь у радіодиктанті взяли не лише люди, які знаходяться в мирних умовах, а й ті, хто живе на прифронтових територіях, зокрема, у Херсоні. Співробітники музею писали диктант не в тих обставинах, до яких звикли в мирний час. «Ми писали його не у тиші аудиторій, а там, де щодня пульсує життя нашого міста — у бомбосховищах, на робочих місцях, біля вікон, закладених мішками з піском, під звуки обстрілів», — розповідають у Херсонському обласному краєзнавчому музеї.

Тема диктанту стала життєвим кредо

Слова «Треба жити!» для співробітників музею стали не лише темою диктанту, але й важливим життєвим кредо. Вони не лише продовжують свою роботу, а й активно зберігають культуру і віру в перемогу попри обстріли та руйнування. «Ці слова для нас мають глибокий сенс. Адже вони відображають те, чим ми живемо щодня — ми тримаємось разом, ми продовжуємо працювати і віримо в нашу перемогу», — зазначають працівники музею.

Як і кожен рік, радіодиктант національної єдності проводиться в Україні вже 25-й раз. Але цьогоріч він став символом стійкості та незламності українців. «Бо доки звучить українське слово, живе Україна. Віримо — мова, як і наш народ, вистоїть попри все», — наголосили у музеї.

25 років радіодиктанту національної єдності

Радіодиктант національної єдності був започаткований у 2000 році і з того часу щороку об’єднує українців по всьому світу, які прагнуть зберегти рідну мову та національну ідентичність. І хоча умови змінилися, і диктант тепер проводиться в умовах війни, його значення для кожного громадянина України стало лише важливішим.

«Цей диктант не просто перевірка грамотності. Це спосіб заявити про свою єдність, про свою ідентичність. І навіть у найскладніших умовах ми, українці, готові писати цей текст — пишемо його не тільки рукою, а й серцем» — додали працівники музею.

І, як зазначають в музеї, на фоні обстрілів і війни саме мова, культура та взаємна підтримка стають основними рушіями для збереження національної єдності. Під обстрілами, але з незламною вірою, співробітники музею довели: вони живуть, працюють і не здадуться.