Автор 11 листопада 2022 року українські військові першими увійшли до Чорнобаївки на Херсонщині. Про це згадав підполковник Сергій Ткачук, який тоді командував 4 стрілецьким батальйоном 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. За його словами, підрозділ рухався з боку села Посад-Покровське.
На той час Чорнобаївка, як і більшість населених пунктів правобережної частини області, залишалася без електроенергії, води та зв’язку. Військовий пригадав, як піднімали український прапор, яким побачили село після понад восьми місяців окупації та як місцеві мешканці зустрічали бійців.
Сергій Ткачук, відомий під позивним “Дикий”, часто переглядає відео моменту входу до Чорнобаївки. Він каже, що мешканці села плакали від радості, не очікуючи побачити українських захисників.
“Люди зустрічали зі сльозами, вони не очікували, що наші війська можуть зайти в Чорнобаївку. Дуже раділи. Ми коли зайшли, дивувались, що люди навіть в листопаді знайшли квіти, щоб привітати нас. Саме четвертий батальйон заходив з Посад-Покровського на Чорнобаївку”, — розповідає Сергій.
За його словами, інші підрозділи бригади просувалися в напрямку Білозерки через Олександрівку, а ліворуч діяла 59-та механізована бригада. Частина сил увійшла на територію аеродрому Чорнобаївки.
Військовий згадав, що найважчим етапом було подолання зруйнованого мосту. Спроби обійти його з обох боків були ускладнені через мінування – біля переправи противник встановив понад тисячу протитанкових мін.
Після входу українських військ у Чорнобаївці не було світла, води й зв’язку. Біля сільради військові встановили Starlink, що дало змогу налагодити інтернет. Також вони доставляли бочки з водою, привозячи її двічі на день із Миколаєва.
Підполковник Ткачук пройшов шлях від солдата до командира частини й нині займається тиловим забезпеченням у складі 17 армійського корпусу. У листопаді 2022 року він очолював 4 стрілецький батальйон 28-ї окремої механізованої бригади, який прибув на Херсонщину 5 вересня того ж року.
Згадуючи бої, військовий розповів, що наказ зайти в Киселівку отримали тоді, коли дорога була перекрита й замінована. Тож перед просуванням провели розвідку та інженерну перевірку. Миколаївська військова адміністрація допомогла із щебенем, щоб засипати зруйновані мости, після чого колони змогли вирушити далі.
9 листопада 2022 року українські сили увійшли до Киселівки, а наступного дня провели інженерну розвідку в селі Клапаї. Сергій Ткачук зазначив, що найбільше запам’яталася зруйнована техніка і щира радість людей.
“Вони так щиро раділи, коли бачили, що в їхні села заходять українські військові”, — говорить Ткачук.
Першим, що зробили після входу до Чорнобаївки, було підняття державного прапора біля сільради під виконання гімну України. Військових зустріли місцеві депутати та секретар селищної ради.
“Ми мали прапор нашої бригади. Ми підняли його біля сільради під час виконання гімну України. Нас зустріли місцеві депутати та секретар селищної ради. Так ми й почали знайомитися з людьми”, — розповів підполковник.
Підрозділ Сергія Ткачука залишався на Херсонщині до 3 грудня 2022 року. Він зазначив, що пересування техніки у цьому напрямку ускладнювали численні канали, а дороги, придатні для руху, часто були заміновані.
За його словами, поруч із Чорнобаївкою російські війська облаштували склад боєприпасів, а також зберігали установки «Град» і «Ураган». Після звільнення території розпочалося розмінування, щоб уникнути підривів, а знайдені вибухівки вивозили на знищення.
Нині місцеві жителі продовжують підтримувати зв’язок із підполковником та допомагати його підрозділу.
До третьої річниці звільнення Херсона обласний палац культури підготував кліп на пісню, присвячену деокупації міста та правобережжя. У проєкті взяли участь вихованці закладу та українські військові, повідомила директорка палацу Оксана Пономарьова.
Вона зазначила, що наймолодшій учасниці шість років і вся її свідома пам’ять припала на роки війни.
“Коли ми вперше почали працювати з дітьми, то виявилося, що вони за ці роки дистанційного навчання просто не вміють спілкуватися одне з одним. Те, що вони переживають: стрес, біль, — треба якось трансформувати у творчість, позитивні моменти. І звісно, що наша задача — навчити їх все це переживати та пам’ятати. Але пам’ятати правильно, з вдячністю. Тому ми вирішили зробити такий кліп саме до третьої річниці звільнення Херсона”, — пояснила Пономарьова.
Авторкою пісні стала Олена Протопопова, з якою колектив палацу співпрацював у дитячих проєктах ще до повномасштабного вторгнення, зокрема на херсонському телебаченні.
“Дитяча тема мені дуже близька, я люблю дітей. Сіла — і за вечір написала пісню. Мене надихав Херсон. Він завжди у серці, завжди болить. Важко дивитися на те, що з ним відбувається. Ми постійно вболіваємо за нього, хвилюємося, переживаємо і дуже хочемо, щоб у Херсоні все було добре, щоб там було якомога більше дітей під мирним небом після нашої перемоги”, — поділилася Олена.
Пісню з дітьми розучив та записав викладач вокальної студії палацу Ігор Ситник. За словами Пономарьової, він швидко знайшов спільну мову з вихованцями.
“Він дуже молодий, але вміє працювати з дітьми. Їм дуже комфортно з ним. Ми просто дивимося на ті успіхи, які вони роблять. Це вражає. Коли діти прийшли на заняття, вони навіть боялися сказати, як їх звати, бо вони не вміли взагалі спілкуватися. А зараз вони співають, вони виступають. Вони достатньо швидко вивчили цю пісню”, — сказала вона.
Через обмежені технічні можливості відео знімали на смартфон. У ньому також з’явилися українські військові, які погодилися взяти участь у зйомці.
“Дуже приємно, що долучилися наші військові, які дали згоду. Для них це був цікавий досвід. І важливо, що вони бачать: те, що вони роблять — потрібно. І це шанують. Вони теж дуже дякують за те, що ми їх запросили”, — сказала директорка закладу.
Кліп опублікували на сторінці Херсонського обласного палацу культури у Facebook, де за два дні він набрав майже чотири тисячі переглядів. Керівниця закладу зазначила, що команда намагається підтримувати дітей і вивозити їх у безпечніші регіони, щоб розвивати та розширювати їхній світогляд.
“Намагаємося якось дітей збирати, вивозити в інші міста, щоб вони трошки бачили життя не таким, як у Херсоні, і якось розвивалися. Наша задача їх правильно виховувати, щоб вони правильно розуміли те, що відбувається навколо”, — вважає вона.
Авторка пісні Олена Протопопова тимчасово проживає зі своєю родиною у Львові. Вона зізнається, що мріє про повернення своїх дітей до рідного міста.
“У Херсоні у мене лишаються діти, які були свого часу моїми учнями-вихованцями, які за час війни дуже сильно подорослішали. Вони перебувають у небезпечних районах Херсона, волонтерять. І у мене просто серце за них болить, переживаю”, — сказала Олена.
Коментарі