Економічні лещата: переробка ріпаку в Україні стрімко дорожчає попри зростання обсягів

Український агросектор демонструє суперечливі результати в сегменті олійних культур. За підсумками другої половини 2025 року внутрішня переробка ріпаку сягнула 870 тисяч тонн, що є суттєвим стрибком порівняно з минулим сезоном. Проте цей успіх нівелюється критичним зростанням виробничих витрат, які ставлять під загрозу рентабельність вітчизняних заводів.

Загальний врожай культури склав 3,2 мільйона тонн. З цього обсягу протягом липня – грудня на зовнішні ринки вже відправлено понад 1,35 мільйона тонн, а експортний потенціал, що залишився, оцінюють у понад 1 мільйон тонн. Головним викликом для ринку став фінансовий тиск на виробників: собівартість переробки зросла більш ніж удвічі, що суттєво послабило конкурентні позиції української продукції.

Якщо порівнювати з минулорічними показниками, структура використання врожаю кардинально змінилася. Тоді на переробку спрямували лише 200 тисяч тонн, а левова частка — 2,8 мільйона тонн — пішла на експорт. Цьогорічна зміна стратегії відбулася під впливом декількох факторів:

• запровадження експортного мита на сировину;
• суттєва трансформація логістичних ланцюгів;
• зростання витрат на енергоносії та обслуговування потужностей.

«Собівартість переробки для виробників цього року більш ніж подвоїлася, різко знизивши її конкурентність», – підкреслюють галузеві аналітики.

На європейському ринку спостерігається охолодження попиту. Загальний імпорт ріпаку до країн ЄС у поточному сезоні впав на 43% — до 1,85 мільйона тонн. Хоча Україна залишається постачальником номер один, її частка на ринку Європи дещо просіла: з 62% до 57%. Водночас на ринку шроту відбулася зміна лідера. Канада зайняла 77% цього нішевого ринку, тоді як присутність України скоротилася з 75% до скромних 13%, попри фактичне зростання українського експорту шроту на 139%.

Що стосується цінових індикаторів, то в лютому на біржі MATIF контракти на український не – ГМ ріпак торгувалися на рівні 14 євро CIF Болгарія. При цьому поставки в напрямку румунської Констанци здійснювалися з дисконтом у 30 євро, а німецький напрямок демонстрував ціновий паритет з котируваннями біржі.

Подальша доля галузі залежатиме від здатності переробників оптимізувати витрати в умовах високої собівартості та агресивної конкуренції з боку північноамериканських виробників.