Автор Іван Мошенський — колишній начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення, території та мобілізаційної роботи Голопристанської міськради. Нині він очолює відповідний відділ у Голопристанській МВА. Чоловік пережив затримання окупантами в серпні 2022 року, двотижневе утримання з допитами і катуваннями, а згодом евакуювався до Херсона, де дочекався деокупації міста у листопаді того ж року.
За його словами, Гола Пристань опинилася під контролем російських військ у перші дні повномасштабного вторгнення. Українська влада певний час продовжувала роботу, однак уже наприкінці березня 2022 року окупанти викрали міського голову Олександра Бабича, який досі перебуває в полоні.
Мошенський згадує, що підготовленої системної відповіді на загрозу вторгнення не було. Попри наявні плани на обласному рівні, реалізувати їх не встигли. Географічне розташування громади — фактично на півострові між Дніпром, Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем — зробило територію вразливою: після заходу військ РФ з Криму вона впродовж пів доби була відрізана від решти України. Антонівський міст, що з’єднував Херсон із лівобережжям, одразу штурмували, над самою Голою Пристанню пролітали штурмовики та били по підходах до переправи.
Спершу російські колони обходили місто, але за тиждень увійшли, зайняли райдержадміністрацію й розмістили там керівництво Росгвардії. Місцеві чиновники намагалися забезпечити жителів харчами та допомогою, зосередившись на малозабезпечених і маломобільних громадянах. У місті діяла неформальна самооборона — патрулювали вулиці, варили протитанкові «їжаки», готували барикади.
Одного разу, за словами Мошенського, місто ледь не штовхнуло на фатальну помилку — частина активістів збиралася атакувати колону зі 120 одиниць техніки «коктейлями Молотова». Їх відмовили, адже наслідки були б катастрофічними. Паралельно проходили мирні акції спротиву із синьо-жовтими прапорами — зокрема розгортали стяг завдовжки 70 метрів. Після викрадення Бабича мешканці ще виходили на підтримку голови, але надалі від масових виступів відмовились, аби не наражати людей на ризик. Окупанти тим часом працювали за заздалегідь підготовленими списками — забирали в полон практично всіх ветеранів АТО.
24 серпня 2022 року Мошенського затримала колабораційна поліція під час рейдової перевірки. Під час обшуку звернули увагу на документи й вміст телефона з українськими пабліками. Наступного дня в міському відділку, куди прибули росгвардійці або співробітники ФСБ, його допитували близько півтори години, звинувачуючи у «здачі позицій» українській владі і вимагаючи інформацію про службовий автомобіль міськради.
Ввечері Мошенському зав’язали очі скотчем і разом з іншим затриманим вивезли до району Скадовська — на територію одного з колишніх піонерських таборів біля Лазурного. Обох кинули в ями понад метр глибиною, де в позі ембріона вони провели п’ять діб. Допити відбувались через день, голоси допитувачів він не бачив. Упродовж останнього тижня, вже на іншій локації, на його думку, працював колишній співробітник СБУ, який прямо пропонував стати інформатором.
«Після ям нас перевезли до дитячого табору “Слава” біля Скадовська. Там була “процедура” — добу стояти, прикутий до дерева. Потім кинули у відстійник — колишню пральню. Пропонували бути стукачем та співпрацювати».
За словами посадовця, разом із ним утримували місцевих із Приморського й Брилівки, а також літню жінку, у якої один син служив у ЗСУ. Окремо привезли чотирьох чоловіків з Покровських хуторів — їх, як твердить Мошенський, «тяжко побили» ще в Голій Пристані: «живого місця не було». Найжорсткіші тортури — застосування струму і побиття вдень та вночі — здійснювали поліцейські-колаборанти.
Мошенський каже, що пережив імітації розстрілу та погрози «закопати живцем». Після першого допиту у нього діагностували два зламані ребра і забій печінки. Найважчою була невизначеність — відчуття, що можуть убити будь-якої миті. Зрештою інтерес до нього згас, і через два тижні його відпустили. Повернувшись, він швидко зібрав речі, перебрався до родичів у Херсон і там дочекався визволення міста.
Окремо Мошенський говорить про наслідки підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. За його оцінками, затоплення охопило майже 60 % території громади — саме місто та навколишні села. У Білогрудовому вода зносила цілі обійстя. Попереджень від окупантів, за його словами, не було — місцева влада з підконтрольної території телефоном переконувала людей евакуюватися, адже за прогнозами рівень води мав зрости на 2,5–5 метрів. Він стверджує, що російська сторона навмисно тримала максимальні горизонти води, а коли дамбу підірвали, наслідки стали фатальними.
«Потонуло дуже багато людей. Окупанти вивозили тіла в невідомому напрямку, імовірно ховали в ямах. Багато загиблих так і залишились під заваленими хатами. Лише в Голій Пристані могло потонути близько двох сотень осіб».
Сьогодні, за словами Мошенського, ситуація залишається критичною. Електропостачання практично відсутнє, окремі села по кілька місяців сидять без світла. Місто системно обстрілюють — переважно з мінометів. Окрема загроза — FPV-дрони, якими нові ротації окупантів «тренуються» по цивільних. Уражаються авто, мопеди, велосипеди, люди на вулицях — мешканці намагаються майже не виходити з домівок.
Населення різко скоротилося — більшість виїхала або перебралась у більш безпечніші села району. Кілька тисяч осіб залишаються через складні життєві обставини — хворих батьків, похилий вік, неможливість евакуації.
Незалежна міжнародна комісія з розслідування в Україні у своїй доповіді фіксувала багаторазове застосування російською владою тортур щодо військових і цивільних на окупованих територіях. Росія заперечує утримання цивільних у полоні.
З огляду на бойові дії та окупацію частини південних регіонів України редакція не має змоги офіційно підтвердити частину озвучених свідчень або незалежно їх перевірити.
Коментарі