Автор 24 серпня з російського полону звільнили військовослужбовця з Херсонщини Владислава Брита. Його дружина Юлія чекала цієї миті три з половиною роки. За цей час вона залишила тимчасово окуповану Каховку та присвятила себе волонтерській діяльності, допомагаючи родинам зниклих безвісти й полонених українських захисників.
У розмові з журналістами Суспільного Юлія наголосила, що навіть після повернення чоловіка продовжить підтримувати тих, хто досі чекає своїх близьких. Пара знає одне одного з дитинства. Вони одружилися наприкінці 2021 року, коли Владислав уже служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді та мав бойовий досвід участі в АТО.
Після початку повномасштабного вторгнення військовий виконував завдання на Луганщині. В ніч на 25 лютого 2022 року він разом із 16 побратимами потрапив у оточення і був захоплений у полон. Юлія дізналася про це з російських інформаційних ресурсів. Двоє з тієї групи загинули, інші поступово поверталися додому під час обмінів, проте Владислав залишався у неволі.
Спочатку його утримували у СІЗО, пізніше – майже три роки у 36-й колонії на Луганщині. У грудні 2024 року чоловіка перевезли до Сибіру. Єдина можливість обмінятися звістками була ще в березні 2022-го, коли завдяки російському омбудсману Юлія передала йому відео, а він зміг записати відповідь. Далі будь-який зв’язок обірвався.
У серпні того ж року жінка виїхала з окупованої Каховки. На новому місці працювала у дитячому садочку та долучилася до Червоного Хреста, де почала активно допомагати сім’ям зниклих безвісти й полонених. Вона супроводжувала родини на обміни, намагаючись підтримати їх і дізнатися новини про долю чоловіка.
Юлія зізнається, що звикла до розчарувань, коли обміни відбувалися без її Владислава. Проте цього разу все змінилося: в групі, де були родичі інших полонених, почали надходити повідомлення про звільнення. Коли вона перевірила дані в особистому кабінеті координаційного штабу, статус чоловіка змінився на “звільнений”.
Емоції того моменту вона описує як вибухові: кричала, втрачала сили, люди поруч допомагали прийти до тями. Найбільше її хвилювало одне – коли приїдуть автобуси з полоненими. Владислав не очікував побачити дружину і був щиро вражений, що вона приїхала здалеку заради кількахвилинної зустрічі.
Колись військовий пообіцяв дружині подарувати 101 троянду, якщо вона його дочекається. Юлія нагадала йому про це, і він згадав. Для неї ця пам’ять стала символом вірності. “Він сказав, що я найкраща жінка у світі”, – поділилася вона.
За словами Юлії, чоловік завжди намагався дізнаватися інформацію про інших полонених та уважно переглядав фотографії, які показували йому волонтери. Уже після звільнення він попросив дружину не припиняти допомагати сім’ям тих, хто досі чекає на своїх близьких. “Він думає не лише про себе, а й про сотні побратимів”, – сказала жінка.
Зараз Владислав проходить реабілітацію в медичному закладі. Поки він лікується, дружина планує завершити ремонт у будинку, який придбала завдяки власним заробіткам і виплатам. “Нам лише по 30. Я хочу, щоб ми нарешті почали жити тут і зараз, а не знову чогось чекати”, – додала вона.
Коментарі