Автор Українська вища освіта робить рішучий крок назустріч європейським стандартам безпеки. 8 квітня 2026 року відбулася масштабна подія-діалог, присвячена розбудові безпечного університетського простору. Організаторами заходу виступили Міністерство освіти і науки України разом з Апаратом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та Асоціацією жінок-юристок України “ЮрФем”.
Центральною темою обговорення стала імплементація Методичних рекомендацій щодо протидії гендерній дискримінації та сексуальним домаганням. Ці норми покликані змінити саму культуру взаємодії всередині академічної спільноти.
Нагадаємо, що відповідний Наказ №1275, який затвердив ці рекомендації, був ухвалений МОН ще у вересні 2025 року. Тепер же акцент змістився з паперових рішень на реальні механізми захисту прав студентів та викладачів.
Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко підкреслила, що цей документ є критично важливим для виконання євроінтеграційних планів України. За її словами, це не просто формальність, а фундаментальний поступ держави у сфері реагування на випадки дискримінації.
Експерти виокремили кілька практичних кроків, які мають бути впроваджені негайно. По-перше, кожен університет повинен призначити конкретних фахівців, відповідальних за цей напрям. По-друге, необхідно створити прозорі канали для скарг, доступні навіть для абітурієнтів, щоб вони могли оцінити безпеку закладу ще до вступу.
Окремо учасники дискусії зупинилися на психологічних бар’єрах. Було порушене складне питання: чому постраждалі від насильства чи домагань часто мовчать і не звертаються по допомогу до адміністрації?
Реальна цінність наказу в тому, як саме він буде впроваджений на рівні кожного університету. Дуже важливо, щоб інституційне лідерство та відповідна політика були підтримані керівництвом університету, і щоб їх визначили як пріоритет. Бо інакше вони не будуть працювати. Важливо, щоб це був дієвий механізм, а не декларація. Тобто йдеться про чіткі процедури подання скарг, про незалежну та неупереджену комісію з їх розгляду, зрозумілі строки й алгоритми реагування. Зокрема, варто звернути увагу на визначення ключових осіб і ресурсів, тобто має бути конкретна людина або ж підрозділ, які координують реалізацію цієї політики безпосередньо в закладі вищої освіти.
Вимога протидії насильству та дискримінації, як і вимога поваги до прав і гідності людини, закріплена в Законі України “Про освіту”, зокрема у статті 6, де передбачено засадничі принципи освітньої діяльності. Антидискримінація – це найвищий рівень нормативності й обов’язковості. Автономія університету не означає свавілля керівних органів чи викладачів, а також не передбачає толерування насильства. Це означає, що на університети покладено пряме юридичне зобов’язання забезпечувати безпеку освітнього простору, тобто вживати відповідних заходів для її гарантування.
Нинішня ініціатива МОН демонструє перехід від простого визнання наявності проблем до побудови системної моделі захисту. Головна мета – сформувати в університетах атмосферу нульової толерантності до будь-яких проявів гендерно зумовленого насильства.
Масштабність обговорення підтверджується кількістю учасників. До діалогу долучилися представники понад 60 українських вишів, які безпосередньо відповідатимуть за реалізацію гендерної політики на місцях.
Коментарі